Віктора Позніка з прикарпатської Коломиї та Анатолія Нестеренка з Борисполя Київської області поєднує багато що. Адже вони обидва – чорнобильці. Кожен з них брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції. А через багато років після страшної техногенної катастрофи світового масштабу кожен з них – і Віктор Познік, і Анатолій Нестеренко – у своєму рідному краї організував навколо себе колег-ліквідаторів і всі свої сили та енергію направив на вирішення їхніх нагальних життєвих проблем. Нині і Бориспільська, і Коломийська організації входять до Всеукраїнської громадської організації інвалідів «Союз Чорнобиль України».

Кілька років тому саме ці два міськрайонні осередки разом зі своїми побратимами з інших областей спільними зусиллями у мальовничій Пущі-Водиці, що під Києвом, спорудили капличку. Цей невеликий Дім Божий розташувався у спеціально облаштованій кімнаті приймального відділення Українського спеціалізованого диспансеру радіаційного захисту населення  Міністерства охорони здоров’я України. 

Історія спорудження каплички почалася у 2008 році, розповідає Віктор Познік. Ми були у Києві на парламентських слуханнях. Керівники диспансеру Вадим Боженко та Надія Гудзь звернулися до нас, чорнобильців, з проханням про допомогу. Прохання було незвичним і важливим – допомогти у спорудженні невеличкого храму Божого на території цього унікального медичного закладу. Адже, говорили вони, у диспансері одночасно лікуються до 200 дітей. І для душевного заспокоєння та духовного зростання і вдосконалення цих маленьких душ храм дуже потрібний. Спочатку, згадує Віктор Познік, ми думали зробити храм як окрему будівлю. Але виявилося, що для такого будівництва необхідно готувати багато різноманітної документації. Зокрема, дозвіл на виділення землі та проект спорудження храму. Тому вирішили облаштувати храм в одному з уже існуючих приміщень. Кілька чорнобильських організацій з різних областей України передали до майбутнього храму необхідні речі – ікони, рушники… А ми, чорнобильці Коломиї,  зробили тетрапод, трьохсвічник, кілька рушників, Голгофу. До речі, Голгофа – дуже унікальна робота. Тому що там тіло Ісуса Христа вирізьблено з дерева як окрема статуя.  

14 жовтня 2009 року капличку, дякувати Богу, освятили. Ми щиро вдячні Патріархові Київському і всієї Руси-України, Святійшому Філарету. Перед тим, як приступити до спорудження каплиці, я був у нього на особистій зустрічі, говорить Віктор Познік. Патріарх схвалив нашу ідею і благословив мене на цю богоугодну справу. 

– Коли виникла ідея спорудження каплиці на території Українського спеціалізованого диспансеру радіаційного захисту населення Міністерства охорони здоров’я України, розповідає донедавна керівник Бориспільської громадської організації інвалідів «Союз Чорнобиль України» Київської області Анатолій    Нестеренко, ми вирішили взяти участь у її спорудженні. Насамперед, знайшли спонсорів. Одним з них став голова правління ЗАТ “Агробудмеханізація” В. І. Шалімов. Володимир Ілліч допоміг нам з необхідними матеріалами. А ми, чорнобильці Бориспільщини, земляки автора Державного гімну «Ще не вмерла Україна» Павла Чубинського, безпосереднього взяли посильну участь у будівельних роботах.

Каплиця на території диспансеру освячена на честь ікони “Чорнобильський Спас”, продовжує розповідь Анатолій Нестеренко. Цей образ з благословення митрополита Київського і всієї України Блаженнішого Володимира у 2003 році написав іконописець Владислав Горецький. Образ має дві складових. У верхній частині ікони зображено Спасителя з Божою Матір’ю та Небесним Воєводою Архістратигом Михаїлом. А в нижній частині стоять чорнобильці, які ціною власного здоров’я врятували життя мільйонам людей, фактично, жителям всієї планети Земля. Люди, зображені на іконі, – це Боже воїнство, яке воювало зі смертю. І кожен з них виконав найбільшу заповідь любові, про яку говорив Христос: “Немає більшої любові за ту, коли хтось віддає душу свою за друзів своїх”. З цією іконою ов’язують зцілення людей від променевої хвороби та інших недугів, викликаних радіацією. «Ми раді, що каплиця, яка також називається “Чорнобильський Спас”, допомагає людям боротися не тільки з фізичними недугами, а й лікує їхні душі», – говорить Анатолій Нестеренко.

Богослужіння у капличці, що в Українському спеціалізованому диспансері радіаційного захисту населення  Міністерства охорони здоров’я України, здійснює клірик київської парафії Введення в храм Пресвятої Богородиці, священик Василь Білик. 

– Коли мене призначали на цю парафію, розповідає отець Василь, то мені сказали, що я маю опікуватися й цією капличкою. Там лікуються, в основному, діти. Я намагаюся приїздити на кожне свято. Медперсонал завжди радий і приходить на богослужіння. Адже через зайнятість на роботі  співробітники диспансеру не завжди мають можливість відвідувати богослужіння у церкві. А сюди, до каплиці,  яка діє на території диспансеру, кожен з них може зайти у будь-який час – щоб свічечку поставити, помолитися за власне здоров’я, за здоров’я своїх близьких і рідних, за здоров‘я діток, які лікуються у диспансері.

–  Богослужіння здійснюються не щодня? – запитую отця Василя. 

– Не щодня, відповідає священик. Літургію ми не маємо можливості звершувати, але служимо молебні і звершуємо заупокійні богослужіння. 

–  Які у вас взаємини з керівництвом диспансеру?

– Дружні взаємини. Керівник Вадим Борисович Боженко, головний лікар, дуже приязно ставиться, завжди радий, коли приїжджає священик на богослужіння. І взагалі, Вадим Борисович задоволений, що у диспансері функціонує капличка. Ми з ним спільні у думці, що інвестувати треба у своїх дітей. Бо це найкраща інвестиція, яка потім приносить плоди.

Чимало зусиль для того, щоб  капличка відкрилася, доклала начмед Гудзь Надія Миколаївна, продовжує отець Василь. Надія Миколаївна і зараз сприяє тому, щоб у капличці звершувалися богослужіння.  

–  Яким є убранство храму?

– Храм облаштовано в галицькому стилі. Багато вишиванок. Багато ікон нам подарували. Також маємо розп’яття Христове ручної роботи. Капличка невеличка. Але у ній дуже комфортно. Діти, які лікуються в диспансері, приходять і цілують ікони, ставлять свічечки. Діти з цікавістю заходять до каплички.

Головною іконою є Чорнобильський Спас, говорить отець Василь Білик. Також є ікони святителя Миколая, Пресвятої Богородиці. Є в каплиці і вишиті ікони. А ікона Пресвятої Богородиці зроблена з бурштину.  

Володимир ТАТАРЕНКО,

завідуючий сектором Департаменту інформації

та комунікацій з громадськістю

Секретаріату Кабінету Міністрів України,

ведучий радіопередачі «Благовіст»

Національної радіокомпанії України