Архів парафії

Збудуємо храм разом!

Вклади свою цеглину в новий храм Божий !


цеглина іменна





                                                    Наш банер 


                                                  



Рекомендуємо


УПЦ Київський Патріархат: Офіційний веб-сайт — www.cerkva.info






Ікони з дерева

Підписка на новини

Введіть адресу Вашої поштової скриньки


Відписатися

Головна - Бібліотека - Життя святих - Грудень - Житіє святителя Спиридона Триміфунтського

Житіє святителя Спиридона Триміфунтського

Святий Спиридон Тримифунтський, також Спиридон Саламінський (грец. Ἃγιος Σπυρίδων бл. 270, Аскія, Кіпр — † 25 грудня, близько 348року) — ранньо-християнський кіпрський святий та чудотворець, єпископ міста Тримифунт (сучасний Саламін). Святий шанується у православній та римо-католицькій церквах.


Святитель Спиридон Триміфунтський народився в кінці III століття на острові Кіпр. Про його життя відомостей збереглося мало. Відомо, що він був пастухом, мав дружину і дітей. Всі свої кошти він віддавав на потреби ближніх і мандрівників, за це Господь винагородив його даром чудотворення: він зціляв невиліковно хворих і виганяв бісів. Після смерті дружини, в часі царювання імператора Костянтина Великого (306 - 337), його хіротонізовано на єпископа Кіпрського міста Триміфунта.


У сані єпископа святитель не змінив свого способу життя, з'єднавши пастирське служіння із справами милосердя. За свідченням церковних істориків, святитель Спиридон в 325 році брав участь в діяннях I Вселенського Собору. На Соборі святитель вступив в змагання з грецьким філософом, що захищав аріїв єресь. Проста мова святителя Спиридона показала всім неміч людської мудрості перед Премудрістю Божою: «Слухай, філософе, що я буду говорити тобі: ми віруємо, що Всемогутній Бог з нічого створив Своїм Словом і Духом небо, землю, людину і весь видимий і невидимий світ. Слово це є Син Божий, Який зійшов заради наших гріхів на землю, народився від Діви, жив з людьми, постраждав, помер для нашого спасіння і потім воскрес, спокутувавши Своїми стражданнями первородний гріх, і співвоскресив з Собою людський рід. Ми віруємо, що Він Єдиносутній і Рівночесний з Отцем, і віруємо цьому без всяких лукавих вигадок, бо таємницю цю осягнути людським розумом неможливо".


В результаті бесіди противник християнства зробився його ревним захисником і прийняв святе Хрещення. Після розмови зі святим Спиридоном, звернувшись до своїх друзів, філософ сказав: "Слухайте! Поки змагання зі мною велося за допомогою доказів, я виставляв проти одних доказів інші і своїм мистецтвом сперечатися відбивав усе, що мені представляли. Але коли, замість доказу від розуму, з вуст цього старця почала виходити якась особлива сила, докази сталі безсилі проти неї, оскільки людина не може опиратися Богові. Якщо хто-небудь з вас може мислити так само, як я, то щоб увірував в Христа і разом зі мною хай іде за цим старцем, вустами якого говорив Сам Бог".


На тому ж Соборі святитель Спиридон явив проти аріан наочний доказ Єдності в Святій Трійці. Він взяв у руки цеглину і стиснув її; миттєво вийшов з неї вгору вогонь, вода потекла вниз, а глина залишилася в руках чудотворця. "Се три стихії, а плінфа (цеглина) одна, - сказав тоді святитель Спиридон, - так і в Пресвятій Трійці - Три Особи, а Божество Єдине".


Святитель з великою любов'ю піклувався про свою паству. За його молитвамизасуха змінялася рясним животворящим дощем, а безперервні дощі - вітром, зцілювалися хворі, виганяли демони. Одного разу до нього прийшла жінка з мертвою дитиною на руках, просячи заступництва святого. Помолившись, він повернув немовля до життя. Мати, приголомшена радістю, впала бездиханною.


Але молитва угодника Божого повернула життя і матері. Якось, поспішаючи врятувати свого друга, обмовленого і засудженого до смерті, святитель був зупинений в дорозі несподівано розлитим від повені струмком. Святий наказав потоку: "Стань! Так велить тобі Владика всього світу, щоб я міг перейти і врятований був муж, ради якого поспішаю". Воля святителя була виконана, і він благополучно перейшов на інший берег. Суддя, попереджений про те, що сталося чудо, з пошаною зустрів святого Спиридона і відпустив його друга.


 Відомий з життя святителя і такий випадок. Якось він зайшов в порожню церкву, повелів запалити лампади і свічки і почав богослужіння. Проголосивши "Мир всім", він і диякон почули у відповідь зверху лунаючі "безліч голосів, яківиголошували:" І духові твоєму ". Хор цей був великий і солодший від всякого співу людського. На кожній ектенії невидимий хор співав "Господи, помилуй".Люди, які були неподалік захопились долинаючим з церкви співом і поспішили до неї. У міру того, як вони наближалися до церкви, чудовий спів все більше і більше наповнила їх слух і тішив серця. Але, коли вони увійшли до церкви, то не побачили нікого, окрім єпископа з небагатьма церковними служителями, і вже не чули більше небесного співу, від чого прийшли у велике здивування".


 Святий Симеон Метафраст, описувач його житія, уподібнював святого Спиридона патріархові Аврааму в чесноті гостинності. "Треба знати й те, як він приймав мандрівників", - писав близький до чернечих кіл Созомен, наводячи у своїй "Церковній історії" дивний приклад з життя святителя.


Одного разу по настанні Чотиридесятниці в його будинок постукав мандрівник. Бачачи, що подорожній дуже стомлений, святий Спиридон сказав доньці: "обмий ноги цій людині, та запропонуй йому поїсти". Але зважаючи що до посту не було зроблено потрібних запасів, бо святитель "куштував їжу лише в певний день, а в інші залишався без їжі". Тому дочка відповіла, що в будинку немає ні хліба, ні муки. Тоді святий Спиридон, вибачившись перед гостем, наказав дочці підсмажити солоне свиняче м'ясо, що було у запасі і, посадивши за стіл мандрівника, взявся за трапезу, "переконуючи ту людину наслідувати собі. Коли ж останній, називаючи себе християнином, відмовився, - той додав:"Однак не потрібно відмовлятися, бо Слово Боже прорекло: "Все чисте є чистим" (Тит. 1,15) ".


 Інша історія, повідомлена Созоменом, також вельми характерна для святителя: у святого був звичай із зібраного врожаю одну частину роздавати бідним, а іншу віддавати нужденним у борг. Сам він особисто нічого не давав, а просто показував вхід до комори, де кожен міг взяти, скільки потрібно, і потім повернути таким же чином, без перевірки і звіту.


 Відома також розповідь Сократа Схоластика про те, як злодії вирішили викрасти овець святого Спиридона: пізно вночі забралися вони в кошару, але тут же невидимою силою виявилися зв'язаними. Коли настав ранок, святий прийшов до стада і, побачивши пов'язаних розбійників, помолившись, розв'язав їх і довго умовляв залишити беззаконний шлях і добувати прожиток чесною працею. "Потім, подарувавши їм по вівці і відпускаючи їх, ласкаво сказав: Бо жне даремно ви не спали".


Часто уподібнюють святого Спиридона пророкові Іллі, бо так само по молитві його під час засух, котрі часто загрожували острову Кіпр, йшов дощ: "Равноангельного Спиридона бачимо, великого чудотворця. Колись країна від бездощів'я і засухи вельми постраждала, був голод і виразка, і багато безліч людей померли, за молитвами ж святителя зійшов з небес на землю дощ: люди ж, які визволили від лиха, подячно взивали: Радуйся, бо великому пророкові уподобівийся і дощ, який не допустить голод і недуги, своєчасно звів єси".


 Все житіє святителя приголомшує дивною простотою і силою чудотворіння, що була дарована йому від Господа. По слову святителя прокидалися мертві, приборкувалися стихії, посоромлювалися ідоли. Коли в Олександрії Патріархом був скликаний Собор ради розтрощення ідолів і капищ, за молитвами отців Собору впали всі ідоли, окрім одного, самого шанованого. Патріарху у видіннібуло відкрито, що ідол цей залишився для того, щоб бути осоромленимсвятителем Спиридоном Тримифунтським. Викликаний Собором святитель сів на корабель, і в той момент, коли корабель пристав до берега і святитель ступив на землю, ідол в Александрії зі всіма жертовниками упав на землю, що сповістив Патріарху і всім єпископам наближення святителя Спиридона.


У праведності і святості прожив святий Спиридон земне життя і в молитві віддав душу свою Господу (+ бл. 348).


В історії Церкви святитель Спиридон вшановується разом зі святителем Миколаєм, архієпископом Мирлікійського. Мощі його покояться на острові Корфу в церкві його імені (крім правої руки, яка знаходиться в Римі).


 


Розклад богослужінь:


Вечірнє богослужіння

– 17:00;

четвер – Вечірня з акафістом до свт. Миколая Чудотворця (перед його святими мощами);

Божественна Літургія – 9:00.

Храм відчинений з 8:00 до 19:00.




Зібрано громадою для Української Армії:


100230 грн.


Церковний календар

23 жовтня. Субота

прп. Амвросій Оптинський

Мчч. Євлампiя та Євлампiї (303–311). Прп. Амвросiя Оптинського (1891). Свт. Амфилохiя, єп. Володимиро-Волинського (1122). Собор Волинських святих. Блж. Андрiя, Христа ради юродивого, Тотемського (1673). Мч. Феотекна (ІІІ–ІV). Прп. Вассиана (V). Прп. Феофила, спов. (VІІІ).

24 жовтня. Неділя

ап. Филип

прп. Феофан Сповідник Нікейський

Ап. Филипа, одного з 7 дияконiв (І). Прп. Феофана, сповiдника, творця канонiв, єп. Нiкейського (бл. 850). Прп. Феофана, посника Печерського, в Ближнiх печерах (ХІІ). Мцц. Зiнаїди i Филонiли (І). Собор преподобних Оптинських старців.

Парафіяльна школа

Публікації

Вітальне слово протоієреєві Сергію Петленку, з нагоди 60-річчя від дня народження

Всечесний отче! Мало хто із нас до кінця розуміє своє покликання і служіння. Тільки Богу відомо наскільки кожного хрест його служіння є тяжким і тернистим. Стоячи перед Вами у цей світлий день ми радіємо, що саме Ви несете цей хрест настоятеля нашої громади, - наголосив о. Григорій у своєму вітальному слові.

Коли біль не минає...

Роздуми-реквієм протоієрея Григорія Фої біля домовини отця Валерія Семанцо...

Пауза на карантин, як шлях до перегляду життєвих цінностей

Події в світі під час епідемії, як привід до роздумів про життя людини...

Наше видання


брошура


Підготовка до Святих Таїнств Сповіді та Причастя