Архів парафії

Збудуємо храм разом!

Вклади свою цеглину в новий храм Божий !


цеглина іменна





                                                    Наш банер 


                                                  



Рекомендуємо


УПЦ Київський Патріархат: Офіційний веб-сайт — www.cerkva.info






Ікони з дерева

Підписка на новини

Введіть адресу Вашої поштової скриньки


Відписатися

Полотна і хустини поховальні

Способи поховання

 

Старий Заповіт особливого значення надає похованню. Ховати необхідно навіть іноземців та ворогів. Нехтування цим вваіжалося великим беззаконням. Тіла померлих укладали в гробовці, викопані в землі або вирубані у скалах. Похорон здійснювався якомога швидше, звичайно у день смерті, що обов`язково виконувалось навіть стосовно тіл злочинців.

У питанні поховання тіл, приречених до смерті через розп`яття, дотримувалися припиісу Повторення Закону: «А коли буде на кому гріх смертного присудут| і буде він убитий і ти повісиш його на дереві, то труп його не буде ночувати на дереві, але конче поховаєш його того дня, бо повішений — Боже прокляття, і ти не знечестиш своєї землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі на спадок». (Повт. 21, 22—23).

Йосиф Флавій і Філон Олександрійський (І століття після Різдва Христа) підтверджує актуальність цього правила у їх часи.

Беручись до поховання, починали з обмивання і бальзамування тіла. Знатних і багатих ховали у їх вбранні. Згідно з Талмудом, свій гробовець отримували страчені.

У 1951 р. в Кірбет Кумран виявлено скелет, загорнутий в простирадло, похований у такій самій позі, що і Чоловік з Савана.

Мойсей Маймонідес, єврейський філософ та правознавець, що жив у XII ст., у праці «Виклад Права» широко висвітлює поховальні звичаї того часу. Тіло померлого мало бути поховане недоторканим. Померлим закривали очі. Якщо рот виявлявся відкритим, його закривали, підв`язуючи щелепи хустиною і зав`язуючи її вузлом на голові. Тіло обмивали, бальзамували різноманітними ароматичними оліями. Волосся обтинали. Потім зодягали померлого у його вбрання і загортали лляним білим простирадлом. Обличчя покривали хустиною.

Антоній Персилі, спеціаліст з питань Біблії, так описує поховальні звичаї: «Могильні плити щедро поливали пахощами, в гроті ставили кадило. Пахощі як у рідкому вигляді (розведені в оливковій олії), так і порошкоподібні (подрібнені на дрібний пил), в поховальних обрядах застосовувалися у великій кількості. Пахощі виливались на могильні камені та одяг покійника, а порошок спалювали з метою очищення повітря у гробі».

Миро — сильні пахощі гіркого смаку, приготовані як олія, використовувались для очищення тіла від неприємних запахів. Іноді його використовували разом з іншими пахощами, особливо з алое, для просочування полотен, простирадл чи одягу.

Лікувальне алое (ALOE SUCCOTRINA) містить гіркий сік, який, можливо, змішували для послаблення надто сильного запаху мира. Крім того, алоє використовували при похованні з метою уповільнення розкладання тіла.

 

Чоловік з Савана не був обмитий

У кодексі єврейського права Шульхан Арух Йосифа Каро, «Кіцур Шульхан Арух» XVI ст., викладеному в середині XIX ст. равином Саломоном Жанзфріда, вказувалось, що померлий насильницькою смертю не обмивався перед загортанням в біле лляне полотно: «Якщо померлий загинув раптово у випадку насильства чи нещасного випадку, а його тіло і одяг повністю закривавлені, ніякого обмивання, тобто TAHARA, не здійснюється. Не знімаючи одягу, тіло, загорнуте лише в полотно, вкладають на нарах».

Щоб не відбувалася втрата «крові життя», землю, на яку витекла кров, мали вилучити і захоронити разом з тілом. Ці приписи містяться в одному з найстаріших текстів (X ст.). їх автор— Рава Радака.

Саван сам по собі доводить, що тіло майже одразу було передане родичам. Відсутність будь-яких ознак розкладу тіла, як згадувалось вище, дає підстави припускати, що контакт тіла з полотном не був тривалим.

Наявність слідів крові доводить, що Чоловік з Савана не був обмитий. Лише в єврейській культурі факт нехтування обмиванням тіла перед похованням є зрозумілим, хоча усі врочисті ритуали похоронів відбувалися в дусі особливої поваги до померлого. Але в Палестині ця культура поступово відмирає водночас із занепадом Єрусалима (70 років після Різдва Христа).

Ребека Джаксон, директор Turin Shroud Corporation (СІНА), що походить з ортодоксальної єврейської сім`ї, підкреслює, що Чоловік з Савана був похований, згідно з цією традицією, у білому лляному полотні. Ще сьогодні на похоронах євреї використовують TADESZ, простирадло з білого льону. «Розміри Савана, — відзначає Ребека Джаксон,— відповідають сирійським ліктям, мірі довжини, що застосовувалася в стародавньому Ізраїлі, а якщо мова йде про єврейські обряди, то і в теперішній час». Обґрунтованість цього зауваження — в точності розмірів Савана: довжина — 8 ліктів, ширина — 2. В метричній системі мір розміри Савана виражаються дробовими числами (4,36 х 1,10 м). Крім того, в Савані не дотримано установки неприпустимості з релігійних міркувань суміші льону і вовни (SZAATNEZ), а тіло не було обмите, оскільки жертва загинула насильницькою смертю. Існувало чотири категорії людей, які, згідно з єврейськими законами, не отримували обрядового очищення: жертви насильницької смерті; засуджені до смерті за злочини релігійного характеру; вигнані з єврейського суспільства; вбиті не-євреями.

Ісус міг бути віднесений до всіх цих чотирьох категорій. Чоловікові з Савана можна приписати єврейську національність завдяки кільком зовнішнім ознакам. Особливості обличчя: видовжений ніс, близькість очей стосовно носа, повна нижня губа. Ребека Джаксон закінчує: «Вірю непохитно, що Савана має єдині і автентичні єврейські прикмети».

У Святому Письмі читаємо:
Із злочинцями визначили Йому гроба Його, та Його поховали в багатого, хоч провини Він не учинив, і не було в Його устах омани. (Іс. 53, 9).

А коли настав вечір, — через те, що було Пригото-вання, цебто перед суботою,— прийшов Йосип з Ари-матеї, радник поважний, що сам сподівавсь Царства Божого, і сміливо ввійшов до Пилата, — і просив тіла Ісусового. А Пилат здивувався, щоб Він міг уже вмерти. І, покликавши сотника, запитався його, чи давно вже Розп`ятий помер. І, дізнавшись від сотника, він подарував тіло Йосипові. А Йосип купив плщаницю, і, знявши Його, обгорнув плащаницею, та поклав Його в гробі, що в скелі був висічений. І каменя привалив до могильних дверей. (Мк. 15, 42—46).

Прибув також і Никодим, — що давніше приходив вночі до Ісуса, — і смирну приніс, із алоєм помішану, щось літрів із сто. Отож, узяливони Тіло Ісусове та й обгорнули його плащаницею з пахощами, як є звичай ховати в юдеїв. (їв. 19, 39-40).

Через те моє серце радіє та дух веселиться, — і Тіло моє спочиває безпечно! Бо Ти не опустиш моєї Душі до шеолу, не попустиш Своєму святому побачити тління. (Пс. 16, 9—10).

 

Чому Іван «побачив і увірував»

Цікавим є порівняння даних досліджень Савана та відомостей з Євангелія. Дослідники говорять про SINDON, що використали для загортання Ісуса, а Іван застосовує слова SOUDARION і OTHONIA. Коли йде мова про слово OTHONIA, вчені при його роз`ясненні сходяться на думці: це широкі смуги (а не вузькі стрічки) або все поховальне полотно.

Джузеппе Джіберті, викладач філології Нового Завіту Католицького Університету в Медіолані, підкреслює, яким способом Іван прагне показати скорботу, щоб потім показати Воскресіння як звільнення від пут смерті.

За тлумаченням Персільї: «І, нахилившись, бачить — лежить плащаниця... Але він не ввійшов. Прибуває і Симон Петро, що слідком за ним біг, і входить до гробу і плащаницю оглядає, що лежала, і хустка, що була на Його голові, лежить не з плащаницею, але осторонь, згорнена, в іншому місці» (їв. 20, 5—7).

Переклад Джіно Занінотта, професора латини і грецької мови, схожий: «Озирнувшись навколо (PARAKYPSAS), зауважує (BLEPEI) полотно, що лежить (BLEPEI ТА OTHONIA), однак не входить (не наважився увійти). Підходить Симон Петро, що біг за ним, і входить до гробу. Зауважує (THEOREI), що полотна лежать (розкладені, бо порожні) (ТА OTHONIA KEIMENA) і що хустина, яка була на Його голові, не лежить разом з полотнами, а поряд (окремо), складена на одному місці (на місці, де лежала голова).

Іван свідчить, що «побачив — і ввірував. Бо ще не розуміли з Писання вони, що Він має воскреснути з мертвих» (їв. 20, 8—9). «Навіть якщо для повноти віри, — пише Джіберті, — потрібне знайомство зі Святим Письмом, бачити не є чимось помилковим, але дає можливість контакту із свідченнями про зміни, що відбулися в Ісусі: звільнення від смерті і тріумф над тілесним існуванням в попередній ситуації Того, Хто зараз розмовляє з Отцем і нам Його об`являє».

Персилій пояснює: «Коли Петро та Іван увійшли в гріб, сто фунтів пахощів повністю зникли, випарували. І, що важливо, полотно і хустина були сухими. Нескла-дена хустина є не тільки свідченням Воскресіння Тіла Ісуса, але й повного зникнення пахощів у момент Воскресіння. Раптове висихання єлеїв зафіксувало положення хустини (стала жорсткою, як при накрохмалюванні), що дало можливість опиратися силі тяжіння, під дією якої хустина мала б опасти».

Вчений підкреслює наявність у гробі чотирьох ознак Воскресіння: перші дві — позиція поясів та хустини, інші дві — зникнення тіла Ісуса і пахощів. «Ці чотири ознаки, — стверджує Персилій, — є свідченням, яке не залишає й тіні сумніву в тім, що Тіло Ісуса Воскрес-ло, і це не вимагає інших пояснень, тому Іван увійшов і увірував».

 

Хустина з Овідо

Навколо поняття «хустина» було багато дискусій. Для одних це був сам Саван, для інших— хустка або хустинка для підв`язування підборіддя (щелепи), щоб вуста покійного були закриті. Для деяких мова йде про хустину для прикриття обличчя Ісуса одразу ж після зняття з хреста.

У катедральному соборі в Овідо (Іспанія) за традицією називають Святою Хустиною, або SAGRADO ROSTRO, або Святим Обличчям полотно розмірами 83 х 52 см з різноманітними симетричними плямами крові, які перейшли з одного боку на інший, коли вона була складена навпіл.

Цінне полотно дійшл до Овідо у IX ст. в стародавній ARCA SANTA разом з іншими реліквіями. Спочатку хустина зберігалася в Толедо, потім у монастирі в Мон-сагро. Сюди, в Овідо, вона потрапила, як припускається, у 614 р. з Єрусалима (через Карфаген і Північну Африку), атакованого в тому ж році царем персів Хос-ровом II Парвізом. Перше історично документоване повідомлення про її існування датується 1075 p., коли Альфонс VI з Ліона здійснював спізнання предметів, що були ARCA.

Франка Пасторе Троселло з Інституту судової медицини Туринського Університету здійснювала повторні порівняльні дослідження структури хустини і Савана: «Ці предмети мною піддавалися усіляким не загрозливим для речей дослідженням, які тільки можна було виконати в поліційній лабораторії. Нитки хустини з Овідо —лляні, середньої якості, нерівномірні, їх діаметр, права скрутка і число їх переплетень цілком подібні на нитки з Савана. Вид, кількість і якість ниток, правосто-роння скрутка створюють серію схожих рис ткання Савана і хустини з Овідо, що має структуру звичайного полотна, в якому човник і основа перехрещуються під прямим кутом».

Також цікавими є дослідження хустини, проведені Фреї у 1981 р. «Під мікроскопом з`ясувалось, що хустина вкрита більшою кількістю пилюки, принесеної вітром, ніж Саван. На обох поверхнях переважають грудочки сажі і вугілля, які, найімовірніше, осіли під час виставлення для огляду SAGRADO ROSTRO в Овідо, місті, що лежить в промислове розвинутій Астурії. На двох краях хустини знайдено клітини плівки ALOE SUCCOTRINA. Вказані мікросліди говорять про те, що хустина була просякнута алое».

Швейцарський вчений виявив на поверхні хустини пилок 16 рослин, 13 з яких ідентифікував. 9 з них ростуть в Палестині, що підтверджує тезу про походження полотна з Єрусалима. Відсутність пилку рослин з Анатолії і Константинополя вказує про різні шляхи прибуття полотен в Європу.

Іншим доказом є виявлення пилку фініків, ріжкового дерева і TAMARIX AFRICANA, слідів якої немає на Савані, їх наявність підтверджує тезу про подорож через Північну Африку.

Кров на хустині була досліджена Баїме Боллоне, Jose Delfma Villalama Blanca, іспанським спеціалістом з судової медицини, і гематологом Карло Гольдоне. Останній підтвердив, що мова йде про людську кров, і вказав, що своїми ознаками вона належить до групи АВ.

Досліджуючи під мікроскопом волокна з хустини, помітив наявність бактерій, спор рослин, грибниці та різних кристалів, а також сліди воску.

Баїме Боллоне у сумісній праці з інститутом судової медицини в Генуї здійснив дослідження структури ДНК крові на хустині з метою порівняння з ДНК Савана. Підтверджено, що ДНК обох полотен мають схожі генетичні особливості.

Дослідження в ультрафіолетових променях, здійснені Вангером, вказали на наявність 70 плям крові, за складом схожих на плями на Савані. Комп`ютерні дослідження для порівняння обох полотен, виконані Нелло Балоссіна з відділу інформатики в Турині, дозволили підтвердити повне співпадіння слідів на обох полотнах.

 

Ймовірніше за все, це Ісус

На початку XX століття, саме коли канонік Уліссе Шевальєр, професор історії Католицької Церкви Ліонського Університету, почав збирати свідчення про фальсифікацію Савана, їв Деляге, всесвітньо відомий біолог, професор Сорбони, повсюдно відомий як агностик, проголошував своїм колегам з Академії Наук, що ймовірність того, що Савана був поховальним полотном Ісуса, дорівнює одній десятимільярдній.

Твердження настільки сенсаційне, наскільки й документоване, викликало таку реакцію, що Секретар Академії Наук відмовився друкувати в державному бю-летні «COMPTES RENDUS» ту частину звіту, в якій стверджувалось, що відбиток на Савані може бути відбитком Ісуса.

Захоплений зненацька стрімким наростанням на-в`язоної ним самим полеміки, вчений скерував в «REVUE SCIENTIFIQUE» листа, в якому, між іншим, зауважував: «Охоче визнаю, що жоден з аргументів сам по собі не є неспростовним доказом. З іншого боку, слід визнати, що трактоване повністю дає досить правдоподібну картину, а дещо з цього дуже близьке до доказів. Без потреби ввели релігійну основу в питання чисто наукового характеру. В результаті розгорілись пристрасті та почалось бродіння умів. І все пішло іншим шляхом. Якщо би йшла мова не про Христа, а про Сарагосса, Ахіла або будь-якого фараона, нікому і в голову не прийшло б висувати які-небудь відмовки. Проводячи дослідження, я був вірним правдивому духові науки, пошукам лише правди, менш за все піклуючись про те, що мої дослідження можуть торкатися будь-якого релігійного угруповання. Христа визнаю як історичну особу і не розумію, як може знайтися будь-хто, хто може вважати сумнівним той факт, що навіть до наших днів збереглися сліди його земного життя».

У сімдесяті роки математик Бруно Барберіс, професор Туринського Університету, відзначив можливість того, що Чоловік з Савана не Ісус з Назарету, визнаючи лише 7 загальних елементів опису в Біблії і того, що зафіксовано на стародавньому полотні:
— після смерті тіло було загорнуте в Саван;
— на тілі є рани, завдані шоломом з терну і сліди побоїв нагайками;
— несення на плечах важкого предмета;
— Чоловік був прибитий до хреста цвяхами;
— Йому проштрикнули правий бік вже після смерті;
— Йому не поламали ніг;
— був загорнутий в Савана одразу після зняття з хреста і не був обмитий та бальзамований;
— в Савані перебував короткий час.

З цих 7 фактів кілька зустрічаються доволі рідко. І якщо припустити, що їх можна порівняти з ким-не-будь іншим, хто зазнав тортур на хресті, отримаємо ступінь правдоподібності один на двісті мільярдів, що Чоловік з Савана — не Ісус з Назарету. Справжнім чудом було б те, що Саван не поховальне полотно Христа.






Розклад богослужінь:


Вечірнє богослужіння

– 17:00;

четвер – Вечірня з акафістом до свт. Миколая Чудотворця (перед його святими мощами);

Божественна Літургія – 9:00.

Храм відчинений з 8:00 до 19:00.




Зібрано громадою для Української Армії:


100230 грн.


Церковний календар

01 грудня. Середа

мч. Варул Антіох.

Мч. Платона (302 або 306). Мчч. Романа, диякона, i отрока Варула (303). Мчч. Закхея, диякона Гадаринського, i Алфея, читця Кесарiйського (303).

02 грудня. Четвер

прп. Іларіон Грузинський

прп. Варлаам Печерський

Прор. Авдiя з 12-ти (ІХ ст. до Р. Х.). Мч. Варлаама (бл. 304). Прп. Вар­лаама та Іоасафа, царевича Індiйського, i батька його Авенiра, царя (ІV). Прп. Варлаама, iгум. Печерського, в Ближнiх печерах (1065). Знайдення мощей прмч. Адрiана Пошехонського, Ярославського (1625). Мчч. Ази i з ним 150 воїнiв (284305). Мч. Ілiодора (бл. 273). Прп. Іларi­она, чудо­творця (875, Груз.).

Ікони Божої Матерi “В скорботах i печалях Утiха” (1863).

 

Парафіяльна школа

Публікації

Вітальне слово протоієреєві Сергію Петленку, з нагоди 60-річчя від дня народження

Всечесний отче! Мало хто із нас до кінця розуміє своє покликання і служіння. Тільки Богу відомо наскільки кожного хрест його служіння є тяжким і тернистим. Стоячи перед Вами у цей світлий день ми радіємо, що саме Ви несете цей хрест настоятеля нашої громади, - наголосив о. Григорій у своєму вітальному слові.

Коли біль не минає...

Роздуми-реквієм протоієрея Григорія Фої біля домовини отця Валерія Семанцо...

Пауза на карантин, як шлях до перегляду життєвих цінностей

Події в світі під час епідемії, як привід до роздумів про життя людини...

Наше видання


брошура


Підготовка до Святих Таїнств Сповіді та Причастя