Був у тому ж Печерському монастирі чорноризець на ім`я Єразм. Мав багатство велике, і все, що мав, на церковні потреби витратив, і ікони численні обкував, які й донині є у вас над Вівтарем. І цей, збіднівши вельми і зневажений бувши всіма [задля бідності], у відчай себе кинув, [вважаючи], що не мати йому воздаяння за розтрачене багатство, оскільки на церкву, а не на милостиню віддане. Таку [думку] диявол йому вклав у серце. Почав неналежно жити, безчинно, у загальній недбалості дні свої проводячи.

[Одного разу] розхворівся дуже і, врешті, пробув німий та незрячий 8 днів, і лише трохи дихання в грудях маючи. На 8-й же день прийшла до нього вся братія і, бачачи тяжке вмирання, дивуючись, говорила: "Горе, горе душі брата цього, оскільки в ліностІ і у всілякому гріху жив, а нині дещо бачить і кидається, не мігши вийти".

Цей же Єразм встав, ніби ніколи не хворів, і, сидячи, каже їм: "Брати і отці! Послухайте! Воістину так є. Як ви знаєте, грішник я, і не каявся донині. І ось сьогодні явилися мені святі Антоній та Феодосій, говорячи: "Молилися [ми] Богові, і дарував тобі Господь час на покаяння". І ось побачив Святу Богородицю, Котра мала на руках Сина Свого Христа Бога нашого, і всіх святих із Нею. І говорить мені [Богородиця]: "Єразме! Оскільки ти прикрасив церкву Мою й іконами возвеличив, і Я тебе прославлю в Царстві Сина Мого, убогих бо завше маю з собою. Але встань і покайся, і прийми великий янгольський образ, і на 3-ій день візьму тебе, що полюбив красу Дому Мого, чистого, до Себе". І, це сказавши братїї, почав [Єразм] сповідувати гріхи свої, які вчинив, перед усіма, не соромлячись, радіючи в Господі. І пострижений був у схиму, і на 3-ій день до Господа одійшов у доброму сповіданні.

Це чув від тих блаженних старців - свідків святих і самовидців.

До Полікарпа. Та це знаючи, брате, не думай: "Даремно розтратив те, що мав", оскільки все перед Богом пораховано є, аж до мідяка. Жди від Бога милості задля твоєї праці. Двоє дверей зробив у тій святій Великій Церкві Святої Богородиці Печерської, і Та відкриє тобі двері милості Своєї, бо єреї вигукують про таких завше в церкві тій; "Господи, освяти любящаа благолЂпіє Дому Твоєго, и тыя прослави Божественною силою Твоєю"2. Згадай же і того патрикія, який хрест повелів скувати із чистого золота. Йому ж поревнував юнак і трохи свого золота приклав, [і] спадкоємцем став усього майна його3. Ти ж, якщо витратиш те, що маєш, на славу Божію та Пречистої Його Матері - не погубиш воздаяння свого, але кажи з Давидом: "Докладу до всякої похвали Твоєї"4, аби до тебе говорив Господь: "Тих, хто прославляє Мене - прославлю"5. Оскільки сам мені казав: "Краще усе, що маю, те все на церковні потреби витрачу, аби не було дарма взяте під час війни, чи злодіями, чи вогнем". Я ж похвалив добре бажання твоє. "Обіцяйте, - сказано, і воздадіть"6. Краще бо ж не обіцяти, ніж, обіцявши, не віддати7. Якщо ж щось таке станеться [з тобою] коли: чи війною, чи злодіями [доведеться] окраденим бути, аж ніяк не лайся, ні смутися, але благохвали Бога за те, з Йовом кажучи: "Господь дав, Господь взяв"8.

І ось тобі, до того, розповім про Арефу чорноризця.

 

 

 

 

 

 

 

Примітки

 

1. Оповідь записана зі слів очевидців.

2. ...Господи, освяти любящаа благолЂпіє Дому Твоєго, и тыя прослави Божественною силою Твоєю... Прп. Симон цитує т. зв. заамвонну молитву Літургії: "благословляй благословляющиє тя, Господи, и освещаяй на Тя уповающия, спаси люди Твоя и благослови достояниє Твоє, исполнения Церкве Твоєя сохрани, освяти любящиє благолЂпиє Дому Твоєго. Ты тех воспрослави Божественною Твоєю силою и не остави нас, уповающих на Тя" 220, с. 148.

3. ...[і] спадкоємцем став усього майна його... Порівн. в Синайському патерику: «Оповів один з-поміж отців: "Якийсь благий юнак пішов учитися до золотих справ майстра і довчився до найвищої майстерності. Велів же тому [майстру] один патрикій хрест [золотий] і з дорогоцінним камінням викувати на подарунок церкві. І оскільки дуже чесним був юнак - повелів йому господар його зробити за нього роботу. Подумав же юнак: "Якщо цей стільки майна підносить Христу, то чому мені не домішати частки своєї до цього хреста, аби зарахував мені Христос, як дві мідні монети вдові тій". Подумав, яку частку [може] дати і, взявши, домішав до хреста ще до того, як вставив дорогоцінне каміння. [Майстер], визначивши, що більше [ваги] в хресті, [ніж має бути], став грізно питати юнака, думаючи, що це [задля] злодійства здійснив, куючи золото. Тоді [говорить] йому юнак: "Лише серце [моє] свідком є, що нічого подібного не робив, але, побачивши, скільки [ти] майна приніс Христу, надумав докласти даяння своє, аби і я мав частку з тобою, і прийняв мене Христос, як і дві цати мідяні вдовиці тої". Той, здивувавшись, каже йому: "Ей, дитино! Хто б міг подумати?!" Сказав тому [патрицію] про те. Патрицій же каже йому: "Оскільки так помислив - на добро бажання твоє подати Христу. Хотів зі мною мати віддання, то від сьогодні сином тебе назву, і спадкоємцем". І взяв із собою і зробив спадкоємцем"». Синайский патерик. - М. , 1 967. - с. 334- 335.

4. Порівн. у сучасному перекладі: "А я завжди уповатиму, все більш і більш Тебе хвалитиму" Пс. LХХ, 14.

5. "... Бо Я шаную тих, хто Мене шанують, а ті, хто Мене зневажають, ні за що будуть уважатись" 1 СамуїлІІ, 30.

6. "Складайте обітниці й виконуйте - Господові, Богові вашому; нехай усі, що навколо нього, несуть дари Страшному" Пс. LXXV, 12.

7. Порівн. у сучасному перекладі: "Ліпше тобі не обрікатись, ніж обректись і не виконати" Пророк V, 4.

8. "Нагим вийшов я з материнської утроби, нагим і повернусь туди. Господь дав. Господь і взяв. Нехай ім`я Господнє буде благословенне!" Йов І, 21 .