Архів парафії

Збудуємо храм разом!

Вклади свою цеглину в новий храм Божий !


цеглина іменна





                                                    Наш банер 


                                                  



Рекомендуємо


УПЦ Київський Патріархат: Офіційний веб-сайт — www.cerkva.info






Ікони з дерева

Підписка на новини

Введіть адресу Вашої поштової скриньки


Відписатися

Головна - Публікації - Коли біль не минає...

Коли біль не минає...

Тяжко думати і говорити про таку особистість, як отець Валерій в минулому часі. Кожен день у нього був розписаний, щодня проводив безліч зустрічей та мав широкий спектр пастирських обов’язків, як керівник місійного відділу, благочинний Святошинського і Голосіївського районів м. Києва та настоятель столичного храму.


Водночас стали сиротами тисячі людей, для яких він був добрим пастирем, вчителем, наставником і другом. Його енергії, завзятості й цілеспрямованості вистачало на все, незважаючи на його завантажений і щільний графік життя. Він знаходив час для всіх і для кожного, хто потребував підтримки, розради й допомоги. Господь щедро наділив його різними дарами, широкою ерудицією і талантом організатора, завдяки яким він і зумів із руїн підняти та відродити Борщагівську святиню, що стала духовно-просвітницьким центром столиці.

Його щедре серце завжди горіло любов’ю до добра, він кожного намагався зігріти теплом, біг на допомогу до будь-якої пригніченої душі, здебільшого нашкоду здоров’ю, стверджуючи пастирське покликання. Отримавши благодатні дари священичого служіння, він як той святий Миколай, що спустився до нас на землю з небес, допомагав знедоленим, творив нескінченні благодіяння та був завжди поруч у найтяжчих обставинах життя багатьох людей, проявляючи любов до Бога через співчуття до ближніх.

Відійшов у вічність пастир, який завжди проявляв безмежну любов, батьківську ласку, відкритість й сердечність у спілкуванні з усіма, хто бодай декілька хвилин мав можливість розділити радість знайомства з ним. Він відіграв важливу роль в особистому житті багатьох людей, направляючи і надихаючи їх на праведну й благочестиву дорогу, будучи невтомним працівником на ниві Христовій.

Отець Валерій був наділений багатьма прекрасними рисами, серед яких найбільш виразними були: скромність, простота і праведність, які найбільше і проявилися в його житті. Виявляв терпіння, великодушність і безмежну лагідність до всіх, заслуживши повагу й прихильність багатьох людей, і не тільки в Україні, але і далеко за її межами. Був відданим служителем Православної Церкви на різних ділянках, виконуючи найвідповідальніші завдання, поставлені перед ним та вірним сином українського народу.

Також отець Валерій був всебічно обдарований різними талантами вчитель і наставник декількох поколінь студентів духовних шкіл, люблячий батько для родини й парафіян та щирий молитвеник за своїх духовних дітей. Хто мав честь з ним бути знайомим, і мав можливість розділити спілкування - у того він назавжди залишиться в серці, як джерело невичерпної енергії, оптимізму й життєвої радості. Проводячи благочесне життя - став вцірцем та прикладом для наслідування.

Усі ми тверезо усвідомлюємо, що не можемо жити на землі вічно, ні ми, ні наші близькі, бо як написано: «І як людям призначено вмерти один раз, потім же суд..." Але як віруючі християни ми віруємо у Воскреслого Господа Ісуса Христа, через Якого і для нас відкривається Воскресіння. Усі ми живемо надією на Всевишнього, а тому віримо, що Всемилостивий Господь покликав отця Валерія у небесні оселі, які Він приготував для кожного з нас, у вічне й блаженне життя, бо смерть у Божих очах – це народження і початок нового, досконалішого життя з Богом.

І якщо для невіруючої людини смерть здається страшною і кінцем всього, то для віруючих християн, смерть є переходом кордону від тимчасового життя - до життя вічного. А тому ми не просто сподіваємось зустрітися із отцем Валерієм, а ми твердо переконані і знаємо, що будемо бачитися.

Нехай Милосердний Господь прийме його душу до небесних осель у місці світлім, у місці квітучім, у місці спокою, де нема ні недуги, ні скорботи, ні зітхання!

Царство Небесне, вічна пам‘ять та вічний спокій протоієрею Валерію - Вчителю, Наставнику й Другу!

Роздуми-реквієм протоієрея Григорія Фої біля домовини отця Валерія Семанцо (15.09.20).


Автор: Прот. Григорій Фоя, клірик Свято-Введенського храму м. Києва.

Розклад богослужінь:


Вечірнє богослужіння

– 17:00;

четвер – Вечірня з акафістом до свт. Миколая Чудотворця (перед його святими мощами);

Божественна Літургія – 9:00.

Храм відчинений з 8:00 до 19:00.




Зібрано громадою для Української Армії:


100230 грн.


Церковний календар

20 жовтня. Вівторок

мчч. Сергій і Вакх

мч. Палагея

Мчч. Сергiя i Вакха (290–303). Прп. Сергiя Послушного, Печерського, в Ближ­нiх печерах (бл. ХІІІ). Прп. Сергiя Муромського (Вологодського, 1412). Знай­дення мощей прп. Мартинiана Бiлоєзерського (1513). Мчч. Юлiана, пресвiтера, i Кесарiя,  диякона (І). Мц. Пелагеї Тарсiйської (290). Мч. По­лiхронiя, пресвiтера (ІV).

Псково-Печерської iкони Божої Матерi, званої “Розчулення” (1524).

21 жовтня. Середа

св. Палагея

прп. Трифон Вятський

Пам’ять святих отців VII Вселенського Собору (787).

Прп. Пелагеї (457). Прп. Досифея Верхнєостровського, Псковського (1482). Прп. Трифона, архим. Вятського (1612). Прп. Таїсiї (ІV). Св. Пелагеї, дiви (303).

Парафіяльна школа

Публікації

Коли біль не минає...

Роздуми-реквієм протоієрея Григорія Фої біля домовини отця Валерія Семанцо...

Пауза на карантин, як шлях до перегляду життєвих цінностей

Події в світі під час епідемії, як привід до роздумів про життя людини...

Чи варто нам любити за календарем?

Церква Христова повчає, що ми повинні любити своїх ближніх щодня, а не за певним графіком, чи календарним днем...

Наше видання


брошура


Підготовка до Святих Таїнств Сповіді та Причастя