Архів парафії

Збудуємо храм разом!

Вклади свою цеглину в новий храм Божий !


цеглина іменна





                                                    Наш банер 


                                                  


Рекомендуємо


лого


Наш телеграм канал.

https://t.me/Hram77

Ікони з дерева

Підписка на новини

Введіть адресу Вашої поштової скриньки


Відписатися

Слово про сенс земного буття людини

Слово про сенс земного буття людини




 


В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!


Дорогі браття і сестри!


Одного разу один законник, випробовуючи Гос-
           пода нашого Ісуса Христа, встав і сказав: “Учителю, що зробити мені, щоб успадкувати життя вічне?” (Лк. 10, 25).


На це запитання Господь Ісус Христос від­повів законникові притчею про милосердного самарянина, яку ми сьогодні чули в євангельському читанні. Самовіддане служіння ближньому – ось шлях до успадкування вічного життя.


А що ж таке являє собою це вічне життя?


Питання про вічне життя хвилювало не тільки законника. Упродовж усієї історії людство завжди хвилювало і не перестає хви­лювати одне і те ж питання: питання життя і смерті.


Чого варте це життя і його дари: і безтурботне дитинство, і творчий порив юності, і благословенне сімейне щастя, і захоп­лення й радості любові, і героїчний подвиг, – якщо все минає, якщо все підлягає смерті і знищенню, якщо все зникає, не лишаючи іноді навіть сліду? Який сенс життя, якщо ми невтримно несемося в безодню смерті, і цей рух зупинити неможливо? І боляче так у грудях, коли подумаєш, що все минає і не залишає сліду.


Найвидатніший мислитель древності Геракліт повчав, що все тече... І хоч він часто з захопленням казав про велич життя ці­лого, яке існує за рахунок смерті частин, проте його не задоволь­няв нескінченний потік життя за рахунок смерті окремих людських особистостей.


З точки зору законів природи нашого світу, кінцем всього індивідуального є смерть. Можна говорити про вічне життя світу і людства, але ж воно виткане зі смертей окремих істот. Коли вмирають дорогі моєму серцю люди, загальне життя, невиразно холодне і чуже, не може служити ні втіхою, ні заміною.


Християнське благовістя не має ніякого відношення до без­відрадних філософських побудов і теорій. Воно є свідченням про факти, одним з яких є пришестя у світ Вічного Життя: “Про те,.. що ми чули, що бачили своїми очима, що розглядали і чого торкалися руки наші” (1 Ін. 1,1), – пише євангеліст Іоан Богослов, – і це було Вічне Життя. Пришестя у світ Вічного Життя є основною темою 4-х Євангелій.


“Господи, відійди від мене: я – грішний чоловік!” – викликує апостол Петро, охоплений страхом і благоговійним трепетом після чудесного лову риби. “Господи! Я недостойний, щоб Ти ввійшов у дім мій, але скажи тільки слово, і одужає слуга мій”, – каже сот­ник, що увірував у Христа. Закхей з радістю зустрічає Його на порозі свого дому: “Ось, половину добра мого я роздам бідним, і якщо я кого скривдив, поверну вчетверо”. Почуттям приходу в світ чогось незвичайного пройняті всі євангельські оповідання.


Однак цього було не досить. Правда і Сила Божа, що явились на землі, перед лицем смерті і тління здавалися засудженими на поразку. Адже перед лицем смерті світ залишається у злі і тлінні. Тому апостоли розчарувались і втекли, коли Ісуса Христа взяли і повели на суд. Лише Іоан за­лишився біля підніжжя хреста разом з Божою Матір’ю. А потім апос­толи сиділи, зачинившись,– “двері дому, де зібралися ученики Його, були замкнені з остраху перед юдеями” (Ін. 20, 19). Ось як, з людської точки зору, могла б скінчитися драма Великого Праведника з Галилеї. І тоді не було б ні Євангелія, ні християнства.


Євангеліє – це проповідь про воскресіння. Апостоли ідуть і проповідують, що Христос воскрес з мертвих. “Його (Ісуса) визначеного радою і передба­ченням Божим виданого, ви взяли і, пригвоздивши руками беззаконних, убили; але Бог воскресив Його, розірвавши пута смерті... чого всі ми свідки”, так каже апостол Петро в своїй першій проповіді до народу (Діян. 2, 23-24, 32). Вони свідки воскресіння і не можуть про це мовчати, бо покликані свідчити про нього. “Життя явилось, і ми ба­чили, і свідчимо, і зві­щаємо вам це Вічне Життя, Яке було в Отця і явилось нам”, – пише апостол Іоан Богослов (1 Ін. 1, 2). 


Вічне Життя у Христі перемогло силу смерті. В цьому значен­ня Воскресіння Христового.


Апостоли не раз розмовляли з воскреслим Христом. “Їли й пили з Ним після воскресіння Його з мертвих”, – каже апостол Петро в домі Корнилія сотника (Діян.10, 41). Воскреслий Христос дає їм відчути Себе, показує їм Свої руки і ноги (Лк. 24, 39-40), дозволяє Фомі вкласти руку у Свої рани. Його впізнають не відразу – так, ученики в Еммаусі Його упізнали в переломленні хліба, а потім Він стає невидимим. Мир і радість наповнюють серця апостолів. Це вже про­міння іншої дійсності. В явленнях воскреслого Христа відкриваєть­ся нове життя. Воскресіння Христове є початком перетворення світу. Тут поворотний пункт в історії людства, в історії релігійної свідо­мості. Тут перемога життя над смертю, початок і запорука нашого спасіння.


Через Воскресіння Христове спасаються від смерті всі і кожна людина зокрема. Воно дає глибокий сенс існуванню людини на землі, зміцнює нашу надію на вічне життя, зародок якого ми переховуємо в глибинах свого серця. Воскресіння Христове – початок загального воскресіння. В нашій свідомості вічне життя виправдовує існування на землі любимої людини; незамінні для нас риси любимого обличчя; незабутні спогади дитинства; перший порив юності служити правді; сімейне щастя; поля і луки, гори і долини України; і батьківський дім; і всі ті неповторні рисочки жит­тя; і всі зовнішні досягнення людської творчості; і подвиг героїз­му; і боротьбу зі злом; і шукання правди. Все це тісно пов’язане з виправданням існування кожної людини, хай і грішної, але Богом створеної, яка являє собою величезну цінність.


Воскресіння означає, що все стане іншим, просвітленим і змі­неним. Тіло наше теж повинно змінитися за образом Тіла Христа. Ми не знаємо, як це буде, але покірливо схиляємося перед таємницею прийдешнього, коли “Бог буде в усьому все” (Див.: 1 Кор. 15, 28).


Вічне життя з Христом для всіх нас починається тут, на землі. Щоб осягнути його, ми повинні виявляти любов до Христа у повсяк­часному добродіянні; а ми чудово знаємо, що любов до Христа ми можемо засвідчити тільки своєю любов’ю до ближнього, чого й навчає нас Христос у притчі про милосердного самарянина.


Амінь!


 



Розклад богослужінь:


Вечірнє богослужіння

– 17:00;

вівторок - Вечірня з акафістом до Пресвятої Богородиці ради Її чудотворного образу «Всецариця»;

четвер – Вечірня з акафістом до свт. Миколая Чудотворця (перед його святими мощами);

Божественна Літургія – 9:00.

Храм відчинений з 8:00 до 19:00.
Обідня перерва 3 13-00 до 14-00



Зібрано громадою для Української Армії:


100230 грн.


Церковний календар

06 травня. Понеділок


Прп. Іова Почаїв­ського

Прав. Іова Багатостраждального

Прп. Іова Почаїв­ського (1651). Прав. Іова Багатостраждального (бл. 2000–1500 до Р. Х.). Прп. Михея Радонезького (1385). Мчч. Варвара, воїна, Вакха, Калимаха та Дионисiя (бл. 362). Мч. Парфенія. Мч. Варвара, колишнього розбiйника.

детальніше...

07 травня. Вівторок


Жировицької (1470) iкони Божої Матерi

Прп. Нила Сорського

Давида Гареджийського

Згадування появи на небi Хреста Господнього в Єрусалимi (351). Мч. Ака­­кiя, сотника (303). Прп. Нила Сорського (1508). Прпп. Іоана Зедаз­нiйського та учнiв його: Авива, єп. Некреського, Антонiя Марткобського, Давида Гареджийського, Зинона Ілкатського, Фадея Степанцмидського, Ісе (Ієсея), єп. Цилканського, Йосифа, єп. Алавердського, Ісидора Самтавiйського, Михаїла Улумбiйського, Пирра Бретського, Стефана Хирського i Шио Мгвимського (VІ, Груз.).

Любецької (ХІ) та Жировицької (1470) iкон Божої Матерi.

детальніше...

Парафіяльна школа

Публікації

Вітальне слово протоієреєві Сергію Петленку, з нагоди 60-річчя від дня народження

Всечесний отче! Мало хто із нас до кінця розуміє своє покликання і служіння. Тільки Богу відомо наскільки кожного хрест його служіння є тяжким і тернистим. Стоячи перед Вами у цей світлий день ми радіємо, що саме Ви несете цей хрест настоятеля нашої громади, - наголосив о. Григорій у своєму вітальному слові.

Коли біль не минає...

Роздуми-реквієм протоієрея Григорія Фої біля домовини отця Валерія Семанцо...

Пауза на карантин, як шлях до перегляду життєвих цінностей

Події в світі під час епідемії, як привід до роздумів про життя людини...

Наше видання


брошура


Підготовка до Святих Таїнств Сповіді та Причастя