Сьогодні церква вшановує Архистратига Михаїла і інших архангелів, чиї імена ми зустрічаємо у Святому Письмі: Гавриїла, Рафаїла, Уріїла, Селафіїла, Ієгудила і Варахаїла та інших безтілесних сил.

Перший із архангелів – архистратиг Небесного воїнства Михаїл. Його ім’я означає: «Хто як Бог», тобто ніхто із створених істот не може зрівнятися з Богом. Бог є кінцевою метою існування всіх істот.

Архангел Михаїл зображується, звичайно, з мечем у руці. Цей меч символізує вічну боротьбу добра і зла. Архангел одягнутий в лати – Божу благодать. Інколи на іконах зображується архистратиг Михаїл, який тримає у руках спис, яким він простромлює змія, який обвиває землю.

До архангела Михаїла моляться у часі демонських спокус. Бо його ім’я страшне для пекельних сил.

Ми з вами повинні пам’ятати, що крім святих ангелів, які нам допомагають, існує і світ темних духів, які підкидають нам різні погані думки, спокуси і схиляють нас до гріха.

Як, архангел Михаїл очолює святі сили ангелів, так Люцифер – відпавший, Дениця, «ранішня зоря», очолює темні сили тобто бісів. Його ім’я говорить про те, що він колись був найкращим із Ангелів, але згодом він відпав від Бога і перетворився в страшну духовну темряву.

Святі Отці говорять, що єдиною зброєю, якою ми можемо перемогти сатану, це – смирення. Саме слово «сатана» у перекладі на українську мову означає «противник», тому що він противиться нашому спасінню.

Преподобний Антоній Великий в одному із своїх видінь побачив землю, що була окутана сітями лукавого, скрикнув: «Горе людському родові! Хто зможе звільнитися від цих сітей?» І був до нього голос: «Смиренні серцем спасуться від них, адже сіті не можуть навіть доторкнутися до смиренних».

Напевно, кожен із нас на власному досвіді знає, що наші гріхи починаються з таємних бажань нашого серця, таємних помислів. Лиш пізніше вони переходять у слова і діла. І найбільша боротьба з гріхом відбувається у глибинах нашого серця. Тому, щоб протистояти темній силі Вельзевула маємо наше покаяння поєднати із частим закликом імені Ісуса Христа, як це робили два сліпці: «Господи Ісусе Христе, помилуй нас грішних» (Мф. 20,30).

У святоотцівській літературі завжди говориться, що у кожної людини, і в християнина, в тому числі є два супутники: один світлий – Ангел Хоронитель; другий – демон, який шукає погибелі людини. Звичайно, якщо людина тільки починає ставати на шлях спасіння, якщо тільки робить перші кроки до Христа, починає приносити плоди покаяння, то демони починають спокушувати її, показуючи картини гріха.

Так один із Святих отців говорить: «Спокушуючи людину диявол показує Бога милосердним, який прощає всі гріхи; а потім, коли людина згрішить показує Бога справедливим Суддею, і цим самим хоче в душі посіяти відчай».

Так в одному із древніх патериків, де є опис життя давніх отців-пустельників, є розповідь про одного пустельника, який пішов у місто, і там упав в якийсь гріх. Коли він вертався у пустелю до своєї келії-печери, то демони підкидали йому думку: «Куди тобі такому грішнику до монастиря, до пустелі, вертайся у світ», але він не дивлячись ні на що повернувся до своїх покаянних трудів. Вночі його духовний наставник мав видіння: твій учень упав і переміг: ці дивні слова зацікавили старця і коли учень йому розповів про все, то вони воздали обидва хвалу Господеві. Тобто це нас учить, щоб ми після наших падіннь не впадали у відчай. Але не тільки такою духовною боротьбою спокушає нас диявол, інколи він починає нашіптувати християнину на вухо: «Ти святий, ти подвижник, ти переміг нас!». Таку хвалу потрібно відганяти від себе рукою смирення.

Є розповідь, як при смерті святого Антонія, йому явився диявол і сказав: «Ну все, Антонію, ти переміг мене; – на це святий відповів, – не я, але Господь наш Ісус Христос і його благодать». І тоді зразу те явлення зникло. І знаємо чимало прикладів, коли диявол у вигляді Ісуса Христа, Пречистої Діви Марії, і святих, такими ж спокусами зводив багатьох людей. Тільки смирення, розуміння того, що все чим ми є, це все завдяки Богові, і тільки тоді ми зможемо подолати всі підступи диявола.

Кожного дня прикликаймо наших небесних заступників, ангелів, щоб вони охороняли нас від демонських спокус при житті і покрили крилами своєї слави по нашій смерті.